Був у Луганську? Стань експонатом!

Наприкінці цієї осені вперше в Україні відкрито так би мовити «музей без нафталіну». Це подія на межі мистецько-філософського дискурсу, де важко зазначити, де кінчається мистецтво і починається політика. Культурні інноватори з творчої організації «Стан» (Луганськ) разом з експертами з Німеччини презентували перший в Україні віртуальний музей культури та активізму Луганська «Luhansk’s Art & Facts – Збереження культурної спадщини Донбасу», з метою збереження культурного доробку та зруйнування стереотипів щодо культурного нігілізму мешканців регіону. Дата відкриття онлайн-музею – 24 листопада – також є символічною, адже саме у цей день три роки тому у Луганську відбувся перший масштабний мітинг на підтримку київського Євромайдану.

Презентація супроводжувалася арт-програмою від представників творчого середовища Луганська, які сьогодні стали вимушеними переселенцями, а також pop-up бібліотекою з луганських видань упродовж 2004-2013 років – між Помаранчевою Революцією та Майданом. Саме такий період обрано для відтворення, бо, на думку багатьох дослідників, певні політичні події спровокували бурхливу динаміку розгортання культурних подій регіону, цікавих для відтворення.
«Одне з найбільших міст України – Луганськ, проте він завжди був ізольованим островом, а тепер ще більше. Зараз ми отримуємо новий досвід, коли музей формується громадою. Громада сама творить свою пам’ять, саме так можна скласти збалансоване уявлення», – наголошує співзасновник, активіст і експериментатор Богдан Дубильовський.
«За півроку ми зібрали понад 300 об’єктів (люди, діячі, місця, події). Музеологічні аспекти знаходяться у банку даних, який постійно доповнюватиметься», – ділиться Яна Браун, музеєзнавець, спеціаліст з 2D-цифрування та аналізу відвідувачів (Берлін).
На думку дослідників, забуття діє сильніше, ніж пам’ять. І іноді це відбувається за соціальною домовленістю у формі мовчання, завуальовування, маскування, приховування, переписування та навіть у найбільш радикальній формі – стиранні. На початку збройного конфлікту на сході України (а саме тоді зародилася ідея віртуального музею) більшість артефактів культурного життя Донбасу опинилася під загрозою знищення. «Завдяки цифровим засобам проект застрахований від ностальгії, від перетворення на звалище даних, як країнознавчі музеї. Доступний банк даних забезпечує готовність до діалогу для всього світу, – розмірковує ідеологічний лідер Ярослав Мінкін. – Проте, ні музейники, ні активісти реальних подій – ніхто не приймає нас до своєї комьюніті».

«Історик Донбаса Куромія Героакі характеризує ці землі українсько-російського прикордоння як досвід соціальної одвічної мерзлоти, щоденного протистояння. І воно так і було. А після певних (найчастіше – політичних) подій це протистояння тільки посилювалося. Для чого ми ініціювали цей проект? Щоб майбутні реформатори (це вже будемо не ми) мали досвід, зразки, що брати за основу. Адже була створена, так би мовити, лабораторія, де зіткались протилежні точки зору. Донбас виявився ігровим майданчиком Бога, суцільний експеримент», – не без смутку зауважив колишній екстремістський поет Луганщини, «станівець», журналіст і письменник Констянтин Скоркін.
Чи можливий діалог між людьми, що лишилися на тому боці з певних причин? Чи не зіткнемося ми з явищем, коли твориться альтернативна історія?

Організатори запевняють, що тримають зв’язок з тими, хто бажає приймати участь у проекті, незалежно від того, де мешкає людина і яких вона політичних вподобань. Більше того, активісти вірять, що досвід створення віртуального комьюніті-музею стане прикладом для інших ініціатив, щоб стати майданчиками для активізації віртуальних спільнот, зберігаючи локальний контекст. «Ми ж, у свою чергу, готові надати методологію і консультувати, щоб інші міста теж могли відтворити свою історію з нуля».
Щоб внести свої спогади для публічного доступу, достатньо заповнити Google-форму, а далі з вами зв’яжуться для більш глибинного інтерв’ю. «Ми не хотіли гратися в мистецтвознавців, не беремося визначати, що мистецтво, а що ні. Ми приймаємо всі артефакти, жорсткої модерації немає».
Одразу після презентації редактор «Полілогу» Марія вирішила віднайти із соцмереж фото з Констянтином Скоркіним і відтворити ремейк вісім років потому. Обидві світлини відправлено до модераторів музею. Долучайтесь і ви!