У ритмі джембе. Як волонтер-переселенець став арт-терапевтом
«Перше правило: на барабані треба вміти не грати. Коли я підніму руки вгору, ви теж піднімайте. Домовилися?», – так Дмитро Шибалов починає заняття барабанотерапіі. Разом з ним та його командою Rise Up ми приїхали в один з київських територіальних центрів соціального обслуговування. У групу для дітей з інвалідністю та різними синдромами. Нав’ючених інструментами музикантів тут завжди з нетерпінням чекають вихователі й дітвора.
Волонтер-звукотерапевт Дмитро Шибалов виріс у багатодітній родині: «Нас у батьків було семеро. Я виховав чотирьох молодших».
Діти давно сіли колом і кожен отримав свій джембе (африканський барабан – ред).
«Стукаємо пальчиками, ніби дощ по підвіконню», – каже Діма, ілюструючи завдання. Комусь допомагають мами, комусь – вихователі, а іншим – Світлана і Ярослав.
Свєта – спортсменка Збірної України з танців на візках. Разом із Дмитром Шибаловим вони – волонтери-звукотерапевти.
Деякі з дітей ледь можуть самостійно розмістити пальці на барабанній мембрані. Однак волонтерам вдається створити такий настрій, що після розминки та соло навіть у автора, який ніколи не тримав у руках барабан, виходить із ним подружитися. Звучить барабанний хор.
Журналіст і волонтер із Донецька Дмитро Шибалов від початку конфлікту допомагав землякам в окупації: у складі ініціативи «Відповідальні громадяни» евакуював людей, привозив гуманітарну допомогу. Кілька років тому бойовики «депортували» Діму та його товаришів-активістів на підконтрольну українській армії територію.
З переїздом до столиці він повернувся до свого хобі – грі на етнічних барабанах і зібрав однодумців у організацію Rise Up (з англ. «підніматися»).
Rise Up грали на підтримку паралімпійської збірної України у фан-зоні Зимових Паралімпійських ігор-2018. Фото: www.facebook.com/dmitriyshibalov
Крім Діми тут ще кілька переселенців із Криму та Донбасу. Rise Up безкоштовно займається інклюзивною музичною терапією з тими, хто рідко потрапляє в поле зору звукотерапевтів – це діти з аутизмом, інвалідністю, діти-переселенці в стресовому стані. Волонтерів знаходять завдяки «сарафанному радіо».
Ярик ремонтує комп’ютери, а у вільний час грає на барабані й допомагає дітям зі соціальних центрів та шкіл-інтернатів. Його зачіска завжди привертає до себе пильну дитячу увагу.
«Під музичною терапією у нас зазвичай розуміють звукові ванни, звуковий масаж, медитації. В основному для дорослих і в комерційних організаціях. Нам хотілося допомагати тим, хто цього дійсно потребує. Так ми стали їздити по центрах, де є діти з різними синдромами, знаючи, що з ними ніхто не працює», – пояснює в розмові Дмитро Шибалов.
За його словами, музична терапія заснована на вібрації, яка позитивно впливає на фізичний та психоемоційний стан людини. Під час гри на барабані задіяні обидві півкулі мозку, що допомагає в розробці моторики. Крім того, в барабанному колі діти вчаться налаштовуватися і тримати ритм, об’єднуючи свій особистий простір з простором інших.
Крім африканських барабанів джембе волонтери використовують також турецькі дарбуки, глюкофони і калімбу. У фіналі заняття кожен обирає інструмент і досхочу з ним експериментує.
Цим найдавнішим музичним інструментом Африки – калімбою волонтерів наділили друзі-мандрівники
«Для дитини з аутизмом соромитися – зовсім не те, що для всіх. Сісти з нами в коло і зіграти соло на барабані для них – майже подвиг», – говорить волонтер.
Дітям із сімей ВПО, за словами Дмитра, заняття також допомагають адаптуватися до нового середовища.
Дмитро Шибалов: «Коли ми запитували діток-переселенців, звідки вони, деякі не могли пригадати. Чому їх називають переселенцями, розуміють далеко не всі ».
Найактивнішим на сьогоднішньому занятті був десятирічний киянин Микита. Він не вихованець центру, про звукотерапію волонтерів тут його мамі Дарині повідомила подруга.
«Микита в захваті від заняття, як і я. Тут руйнуються бар’єри, дитина захоплено грає. Він любить барабани, але знайти викладача, який погодиться займатися з аутистом, складно», – розповідає Даша.
Тим часом, хлопці з Rise Up безперервно вчаться, готують нову програму для дітей і планують розширити палітру музичних інструментів. Більшість з’явилися завдяки гранту та допомозі небайдужих друзів. Граючи, ця команда випромінює тепло і задоволення від того, чим займається. Не поділяючи людей на «особливих» і «звичайних».
«Не треба робити цих дітей особливими. Кожен з нас є таким. В першу чергу вони – просто діти. Чим простіше ти з ними спілкуєшся, тим вони ближче, адже всі ми цінуємо спілкування на рівних», – резюмує Дмитро Шибалов.
