Донеччанин перетворює глину на «живі» арт-об’єкти
Бізнесмени, IT-шники, журналісти умиротворено й дружно ліплять за одним столом глиняні фігури за відомим лише їм задумом. Грудочку за грудочкою. Грає розслаблююча музика, довкола стелажі та полиці, заповнені казковими світильниками, панно і плиточками, яких не купиш у магазинах …
«Це як медитація, відпочинок. Глина ні на що не схожа», – говорить Аліса. Дівчина-програміст у числі десяти любителів записалися на курс від майстерні KUST ceramics в Києві, аби повчитися створювати інтер’єрну кераміку. Вже через кілька годин їй вдається перетворити сіру глину на об’ємну кулю-світильник із лисеням з «Маленького принца» Екзюпері.
«Кераміка – чудовий спосіб створити своїми руками щось несподіване, чого від себе геть не чекаєш. Що під дією води, повітря і вогню стане цікавою річчю, яку приємно показати друзям», – розповідає з посмішкою засновник бренду KUST, художник Віктор Кущенко.
Корінний донеччанин після творчих пошуків і переїздів осів у столиці. Відкрив на Подолі майстерню, яка радше схожа на коворкінг: під одним дахом тут творять кілька майстрів. Паралельно з виробництвом і продажем власних виробів Віктор навчає, бере участь у благодійних майстер-класах і планує запустити освітній майданчик у поміч митцям-початківцям.
Про те, як себе знайти і домогтися успіху в арт-бізнесі, що набирає обертів в Україні, засновник KUST розповів у інтерв’ю «Полілогу».
– Вікторе, з Мережі дізналися, що після донецької художньої школи ти закінчив Інститут будівництва та архітектури в Макіївці (Донецька область – ред.). Потім створював графіті, працював художником в одному з телепроектів … Чому все ж зупинився на глині?
Керамікою я займався ще в художній школі – тоді впевнено почував себе в скульптурі. У дитинстві ліпив персонажів із фільмів. Тоді кілограми пластиліну «виходили» далеко за межі нашої з братом кімнати (сміється – ред.).
– А хто за професією твої батьки?
До 2014-го батько працював професором кафедри металоконструкцій в Донецьку, викладав теоретичну механіку. Запатентував ряд винаходів. Мама – інженер. Їхня стихія – гірничі конструкції. З початком конфлікту батьки, як і більшість, думали, що вибухи скоро вщухнуть. Взявши наплічники і лишивши все, вони вирушили в улюблені Карпати … Наразі батьки мешкають у Львові.
– Як конфлікт позначився на твоїй творчості?
Раніше я намагався сформуватися як художник-концептуаліст, шукав себе в сучасному мистецтві. В основному це був стріт-арт. Зараз це більше пошук легкості, свободи, аполітичність. Надихають тварини, природні явища. Вони набагато чистіші в плані стилю – їх можна втілювати по-різному. Обрав для себе роботу зі світлом, який підкреслює красу кераміки, дарує їй легкість.
– Ми помітили, що твої курси користуються популярністю у геть різних за статусом і видом діяльності людей. Як думаєш, що їх усіх приваблює?
Хтось приходить відпочити, відкрити в собі щось нове, створити подарунок власноруч. Деякі все життя мають справу тільки з цифрами, кодами, машинами. Предусім IT-шники люблять хендмейд: тут вони можуть створити реальні речі. Хтось бачить себе в цьому бізнесі. Взагалі робота з глиною дає потужний імпульс, заряд.
У перспективі планую організувати освітню платформу, де художники з різних країн читали б лекції про кераміку з усіх куточків планети. На мій погляд, інститути не дають належної освіти, їхати за кордон – дорого. Щоб зрозуміти, твоє це чи ні, недостатньо сходити на майстер-клас. Потрібно більше сроб, але при цьому не витратити 3-4 роки життя. Мені цікаво, щоб в Україні з’являлися нові таланти, нові стилістичні ходи. Подумую про проведення різного роду культурні івенти, фестивалі.
– Хто твій покупець?
Більшість робіт виготовляємо за індивідуальними замовленнями, але є і серійні. Наприклад, світильники Liquid. KUST купують для нестандартних рішень в дизайні інтер’єру. Замовники є в Україні і закордоном. В основному це США, Європа, де цінуються ексклюзивні речі ручної роботи.
– Що, по-твоєму, заважає новачкам в арт-бізнесі та як із цим впоратися?
Складно з базою для виробництва, знаннями, як і де продавати, коли про тебе ще ніхто не знає. Важко самому розібратися в маркетингу для бізнесу. Тут підтримкою могли б стати безкоштовні семінари, тренінги, можливість пристати до хабу, база якого дозволяла б пробувати нові технології, реалізовувати свої стартапи, в тому числі і в мистецтві. Думаю, подібний арт-майданчик був би цікавим багатьом переселенцям.
У моєму випадку є гостра потреба в більш просторому приміщенні в зв’язку з розширенням. Зараз шукаю можливості і гранти для проекту.
– Як себе мотивувати?
Наприклад, я завжди знав, що не хочу просто ходити на роботу … Ніколи не хотів бути гвинтиком у механізмі, а виношував ідеї про те, як самому побудувати механізм. Людям, яким не вистачає мотивації, радив би знайти лідера, ідеї, які надихають. Зібрати однодумців у команду і працювати! Жодна держава нічого не зробить за нас. Переконався, що в житті всі випадковості – невипадкові. Шукайте те, що вам близько, що відгукується в вас!