Прив’язка соцвиплат і пенсій до статусу ВПО – дорога морока

Абсурдність процедур контролю за пересуванням внутрішньо переміщених осіб (перевірки місць фактичного проживання усіх зареєстрованих переселенців)в тому, що замість того, аби фіксувати, чи перебуває переселенець на підконтрольній Україні території і якщо так, надавати законну допомогу, ми відстежуємо усі пересування в межах країни та ще й прив’язуємо гарантовані законом соціальні послуги та виплати до цього статусу.

Валерія Вершиніна
Менеджер Програми Радник Міністерства соціальної політики з питань внутрішньо переміщених осіб

Часто складаються ситуації, коли переселенець постійно переїжджає у пошуках роботи або житла. Весь цей час документи на оформлення соціальних виплат подорожують за ним, але на відміну від переселенця переїжджають вони місяцями: призначити по ним допомогу не встигають, через що громадянин тривалий час позбавлений можливості отримати гарантовані законом гроші.

Заручниками запроваджених відносно ВПО процедур стали органи місцевого самоврядування та й система соціального захисту. Під час здійсненого нами моніторингу виявилось, що у деяких регіонах для регулярних перевірок внутрішньо переміщених осіб залучені учителі з медиками, комунальники, включно з двірниками та прибиральницями. Однак і цього бракує. В управліннях праці та соціального захисту шикуються довгі черги з ВПО, які місяцями не можуть подати документи на оформлення статусу ВПО, адресної допомоги чи соцвиплат, а також ті хто чекає актування і намагається його прискорити та ті, кому необхідно оскаржити акти.

При цьому, варто зазначити, що пенсіонери, які б радо відмовились від статусу ВПО, якби могли при цьому продовжити отримувати пенсію, наразі залишаються найбільшою категорією переселенців.

Зарадити цьому частково можна скасувавши перевірки місця фактичного проживання працюючих ВПО, замінивши їх довідкою з місця роботи. Усі розуміють, що якщо людина отримала цю довідку за місцем роботи, то навряд чи вона тут не живе.

За законом, жоден вид соціальної допомоги, страхових виплат та компенсацій, окрім субсидій не залежить від місця фактичного проживання. Прив’язка соцвиплат і пенсій до реєстрації статусу ВПО є дискримінаційною та суперечить нормам міжнародного права й українській Конституції, про що радники, національні та міжнародні громадські організації, неодноразово попереджали профільні відомства. Лише адресна допомога ВПО, може залежати від наявності цього статусу.

Якщо людина має право на пенсію, бо все життя сплачувала внески до Пенсійного фонду, то це право не залежить від того, мешкає вона на підконтрольній території України, чи навіть за її межами. Зазначимо, що протягом усіх років незалежності частина громадян отримувала пенсії, мешкаючи за кордоном, бо, за законом, вони мають на ці виплати право.

Зауважу також, що перевірка фактичного місця проживання та контроль за місцем проживання не є функцією, притаманною органам соціального захисту. У жодній з країн система соціального захисту не відстежує переміщення громадян.

Було б доцільно відкріпити призначення адресної допомоги, пенсій та інших соціальних виплат від статусу ВПО. Наприклад, сьогодні деякі люди оформлюють адресну допомогу попутно – просто тому, що вони вже отримали довідку внутрішньо переміщеної особи аби одержати пенсію.

Отже, відкріплення пенсійних та соцвиплат від реєстрації переселенців пришвидшило б процедуру отримання цих коштів та істотно зменшило б навантаження на бюджет, оскільки держава більше не сплачувала б адресну допомогу тим особам, які її насправді не потребують.

Тим більше, що сьогодні не існує жодних законодавчих передумов, які б заважали пенсійним органам оформлювати виплати за місцем фактичного проживання особи, не вимагаючи при цьому довідку ВПО та не прив’язуючи людину до цього статусу.

Однак навіть виправлення вказаних вище недоліків не є виходом із ситуації. Варто нарешті перейти до системного підходу в розвитку держави:

• затвердити національну стратегію і готувати законодавче поле у відповідності до неї;
• перейти до електронного документообігу;
• виключити із національного законодавства дискримінаційні норми та процедури.

Наразі ж центральні органи державної влади кидаються у різні боки, намагаючись то контролювати переселенців, то створювати додаткові процедури там, де існуючих вже достатньо.