Молода мама створює Європу в рідному селищі

Аби покращити життя в своєму місті, не обов’язково бути депутатом. Клас-трансформер, чиста вода в школах, спортмайданчик, алея і гойдалки замість пустиря − лише частина проектів, втілених донецькою активісткою Світланою Агаджанян та її командою.

Окупація Донецька в 2014 році повернула Світлану з малолітньою донькою додому, до батьків у Дружковку – місто машинобудівників на Донеччині. Щоб впоратися з депресією і тягарем від проблем, дівчина почала активно допомагати рідному селищу Сурове. За професією Світлана журналіст і багато років присвятила громадській діяльності.

У Суровому вона організувала ініціативну групу з числа вчителів та сусідів, а пізніше створила громадську організацію «Україна можливостей». За три роки Свєта встигла не тільки залучити гранти, допомогу благодійників і влади, а й об’єднати жителів Сурового, переконати їх не чекати, а шукати можливості самостійно.

Під час інтерв’ю «Полілог» розпитав Світлану Агаджанян про те, як їй це вдалося.

Молода мама, співзасновниця та координаторка проектів ГО «Україна можливостей» Світлана Агаджанян. Фото – з особистого архіву Світлани

– Поділися, будь ласка, що мотивувало тебе почати перетворення в рідному селищі?

Я приїхала в Дружківку напередодні 1 вересня 2014 року. Під час прогулянок з дитиною було боляче дивитися на старий, пошарпаний фасад рідної школи, запустіння довкола закритого клубу, де раніше була бібліотека …

Після комфортного Донецька і усвідомлення того, що весь комфорт залишився там, раптом зрозуміла, що варто шукати ресурси для створення його тут і мотивувати інших.

Такою побачила Світлана рідну школу, коли повернулася в селище з окупованого Донецька влітку 2014-го

З Мережі дізналася про конкурс, в якому можна було виграти до 8 тисяч гривень на потреби громади, і пішла до директора Навчально-виховного комплексу. У конкурсній заявці ми розповіли, що це одна з найстаріших шкіл Дружківки, будівлі понад 100 років, і вона потребує реконструкції. Конкурс виграли, але коштів на ремонт фасаду не вистачало. Пізніше місто виділило 100 тисяч гривень на матеріали, яких нам бракувало, та на реконструкцію будівлі.

Світланина школа після перемоги активістів у конкурсі з благоустрою та допомоги місцевої влади

– Вочевидь, ваша активність переконала міську адміністрацію в тому, що школі треба допомогти

Можливо, але головне, що педколектив повірив, що всім не байдуже. Коли представники організації «Друге життя» − ініціатора конкурсу привезли з Києва в Дружківку будматеріали, вчителі були приємно шоковані: люди здалеку їхали, аби допомогти привести школу до ладу.

– Але ж ви на цьому не зупинилися?

Ми взяли участь у проекті інтеграції переселенців у громаду британської Stabilization Support в рамках «Програми радніків» і виграли 40 тис. грн на встановлення пластикових вікон. Гранта вистачило всього на 13 вікон. Люди побачили успіхи спільних зусиль, і до нашої ініціативної групи долучилися батьки, допомогли зробити віконні відкоси. Ми пішли на переговори в міську раду з пропозицією підтримати проект і замінити 14 вікон, що лишилися. Через півроку переписки педагогів із владою вікна встановили! На той час нам хотілося не лише щось ремонтувати, але і проводити заходи, які б змінили пасивність на активність і позитив.

– Це була твоя стратегія?

Можна сказати і так. Із власного досвіду мені були відомі пріоритети донорів і я розуміла, що потрібно розширювати нашу діяльність, аби зміни могли відчути якомога більше жителів. Тоді ми зареєстрували громадську організацію «Україна можливостей».

Тепер у школи є сучасний клас-трансформер, в якому діти вчаться з планшетами, а після уроків відпочивають та грають у настільні ігри. На ремонт, облаштуванняння кімнати й обладнання команда Світлани виграла майже 150 тисяч гривень у конкурсі «Місто своїми руками».

Фото з архіву Світлани Агаджанян

– Чому зупинилися саме на цій назві?

Можливості перетворилися для багатьох сьогодні на нав’язливу ідею. Ми завжди говоримо, що бракує можливостей, але, виявляється, вони – під боком, варто тільки озирнутися. Наприклад, у нас зібралася команда переселенців, які займаються рукоділлям, і ми виграли грант на майстер-класи для школярів під час канікул влітку.

Громадська організація не повинна працювати лишена благо, наприклад, однієї школи. Тому ми реалізували такі проекти як спортивний майданчик і «Алея Дружби».

На пустирі перед зачиненим клубом активісти вирішили розбити алею та облаштувати місце відпочинку

– Як вам вдалося зібрати потрібні кошти?

Наші ідеї активно підтримує директор школи. Ми постійно моніторимо конкурси і гранти на сайтах на кшталт Ресурсного центру «ГУРТ».

Щоб успішно втілювати не тільки інфраструктурні проекти, а й всілякі заходи, потрібно вчитися писати проектні заявки та вміло їх захищати. Для цього наша ініціативна група бере участь у різноманітних тренінгах і освітніх курсах. Зараз участь у більшості з них є безкоштовною.

– Які з тренінгів ти можеш порекомендувати?

Наприклад, освітні табори ПРООН в рамках проекту You In …

Ми виграли спортивний майданчик від Фонду братів Кличків, який щорічно проводить конкурс по всій Україні. На відкритті моя 3-річна дочка раптом сказала: «Мама, це ж не дитячий майданчик, тут немає гойдалок». І тоді я задумалася: а й дійсно, дітям дошкільного віку ніде гуляти.

Активісти виграли спортмайданчик для дітей та молоді селища від Фонду братів Кличків

Координаторка проектів ГО “Україна можливостей” Світлана Агаджанян, директорка Навчально-виховного комплексу №4 Дружківського селища Сурове Людмила Воробей і активіст Віктор Квітко. Фото: “Вчасно”

– Так ось, хто тебе надихнув!

Не тільки. На відкритті спортивного майданчика ми побачили, що в селищі насправді багато малюків, яким нічим тут зайнятися.

– Якою була реакція жителів, коли ваша діяльність вийшла за межі школи?

Коли писали проект зеленої алеї перед клубом, уявляли собі зовсім інші суми, і бюджету вистачило тільки на саджанці та урни. На установку лавок довелося оголосити в соцмережах збір. Знайшовся майстер, який запропонував лавочки за собівартістю і допоміг з установкою. Він приїхав зі словами: «Круто! Пишаюся тим, що люди заворушилися».

На місці майбутньої алеї була цілина, а ми зважилися висадити тут туї … Допомогти прийшли близько десятка жителів. Більшість − жінки, але ми наполегливо і шосили вгризалися у твердий грунт(посміхається – ред.). Пізніше з’ясувалося, що на баланс місто візьме дерева лише тоді , як вони приживуться, тобто, майже через рік … Щоб саджанці вижили, ми поливали їх по черзі з травня по вересень. Не прижився лише один кущ.

Я звернулася по допомогу до керівництва місцевого машзаводу, на якому свого часу працювало чимало жителів нашого селища, і нам допомогли придбати балансир, гойдалку і гірку. Місто допомогло з установкою нашого міні-комплексу для діток. Тепер це улюблене місце відпочинку.

Відкриття дитячого майданчика у селищі Сурове

– Які психологічні зміни ти помітила?

Після наших перших успіхів, люди стали питати, що буде далі. Сьогодні думають над тим, що ще потрібно селищу, і це тішить. З’явилося відчуття маленької Європи в своєму місті, селищі, коли все необхідне − у кроковій доступності. Є пропозиція зробити доріжки для скейт-бордерів, ролерів, встановити ще кілька об’єктів на дитячому майданчику, не тільки для малюків, а й для дітей старшого віку.

Щойно селище помітно змінилося на краще, ми сім’ями, кожен на своїй вулиці, ходили зі взуттєвою коробкою по домівках, щоб всі могли взяти участь у благоустрої.

Коли люди розуміють, що вклали свої п’ять-десять гривень, вони більше цінують те, що вийшло і активніше долучаються. Ми пройшли через недовіру, скепсис, і приємно, що до нас «підтягуються» більше небайдужих.

Нещодавно у восьми школах Дружківки встановили сучасні системи очищення води і накопичувальні ємності для питної води. Свєтин проект “Чиста вода-безпечне життя” отримав фінасову підтримку Програми Розвитку ООН та міської адміністрації. Фото: з відеоролика

Проект Світлани профінансований з міського бюджету та гранту ПРООН на суму понад 200 тисяч гривень

– Що порадиш тим, хто як і ти не сидить склавши руки?

1. Не боятися програвати.
2. Писати не одну проектну заявку, а декілька
3. Завжди утримувати команду на хвилі позитиву, особливо в моменти невдач.
4. Безперервно шукати ідеї проектів, а також партнерів для їх втілення.
5. Постійно зустрічатися з колегами, обмінюватися досвідом, їздити на тренінги.
6. Відстежувати проекти-переможці попередніх грантових сезонів, аби розуміти пріоритети донорів.
7. Уважно вивчати умови грантових програм.
8. Починати з ідей, які дійсно під силу вашій ініціативній групі або громадській організації.
9. Прибрати всі сумніви, тому що вони заважають рухатися вперед.
10. Шукати новації і «приміряти» їх до потреб свого міста, району, громади.

Головне фото: 06267.com.ua Сайт міста Дружківки